В Украине, как в тихом омуте, всегда водятся жирные черти. Заметил абсолютно точно: если некоторое время наблюдается затишье и даже кое-где начинают дохнуть мухи, значит сейчас лупанет что-то такое, что всех удивит.
Вот и сейчас – скандал, который весьма и весьма условно можно назвать «артековским». На самом деле заключается он в том, что украинские политики, которых граждане давно и интуитивно считали пи…асами, оказались ПЕДОФИЛАМИ.
Вряд ли это слишком повредило репутации отечественных борцов за власть.
Меня, впрочем, несколько удивило другое. А именно – позиция СМИ, точнее некоторой части оных.
Речь идет о появлении Обращения журналистов, под которым в очередной раз собираются подписи братьев по перу.
Звернення журналістів України до політиків
Україна вступає в чергову виборчу кампанію. Ми, журналісти, добре усвідомлюємо ступінь власної відповідальності в цей період, ступінь тиску з боку політиків, ступінь спокус і ступінь власної гідності.
Ми готувалися до найскладнішої кампанії в історії України. Виявилося, готуватися треба було до найбруднішої.
За тиждень до старту виборчих перегонів ви, політики, без крихти порядності, без найменшого сумніву, за мить вмокнули Україну в найгидотніший скандал, який тільки можна було уявити.
Це вам наплювати на дітей, чиє майбутнє ви перекреслили заради свого рейтингу.
Це ви знищуєте Артек на догоду своїм політичним інтересам.
Це через вас Україну вважатимуть сексуальним відстійником Європи.
І ви хочете бути президентами ТАКОЇ країни?
Є базові речі, шановні політики: це права людини, це таємниця слідства, це презумпція невиновності. Нагадуємо, що є ще й елементарна порядність і людяність.
Ми не братимемо участі у ваших брудних іграх. Ми закликаємо своїх колег утриматися від смакування інтимних деталей сексуально-політичних скандалів до завершення слідства. Установлювати винних, а тим більше оприлюднювати їхні імена - це не справа політиків і журналістів.
Звернення підписали:
Роман Чайка, 5 канал
Володимир Бойко, незалежний журналіст
Антон Підлуцький, головний редактор «РБК Україна»
Тетяна Чорновіл, незалежний журналіст
Вахтанг Кіпіані, заступник головного редактора ТВi
Яна Конотоп, 5 канал
Юрій Макаров, оглядач журналу «Український тиждень»
Микола Савельєв, головний редактор газети «Ратуша», Львів
Олена Громницька, головний редактор журналу «Профиль»
Вадим Денисенко, головний редактор тижневика «Комментарии»
Павло Кужеєв, 5 канал
Ольга Гончаренко (Смоляр), радіо «Промінь»
Валерій Кучерук, кореспондент відділу політики газети «КоммерсантЪ»
Мар'яна Закусило, «Телекритика»
Тетяна Нестерчук, «Телекритика»
Олександр Бєлов, головний редактор телекомпанії «Медіа-фільм»
Юрій Луканов, голова комітету КНМП
Віталій Путінцев, головний редактор журналу «Телерадіокур'єр»
Дмитро Литвиненко, журналіст «Вікна», «За вікнами» СТБ
Олександр Аргат, 5 канал
Роман Сухан, кореспондент 5 каналу
Володимир Гуцол, Одеська ОДТРК
Ганна Луіньова, «Медіа-фільм»
Віктор Сорока, тележурналіст, шеф-редактор «Фактів», ICTV
Ярема Городчук, «Деловая столица»
Наталя Скіталінська, незалежний журналіст
Світлана Остапа, «Телекритика»
Тарас Москалюк, Перший національний, Донецьк
Станіслав Трошин, головний редактор «Пряма мова. Херсон»
Андрій Лащ, кореспондент телеканалу ТОНІС
Оксана Михайлюк, випусковий редактор НТН
Ольга Червакова, СТБ
Артем Вакалюк, оглядач, газета «Экономические известия»
Діана Дуцик, заступник директора Могилянської школи журналістики
Жанна Клемпуш, виконавчий директор Рівненської незалежної медіа-профспілки
Юрій Шеляженко, редактор газети «Правдошукач»
Володимир Попик, редактор тижневика «Рівне Ракурс»
Андрій Куликов, ведучий «Свободи слова», ICTV
Олена Рябець, журналіст, газета «День»
Ярослава Барінова, «Медіа-фільм»
Ярослав Індиков, фрілансер
Вадим Поліщук, кореспондент газети «Европейское время», Одеса
Сергій Воропаєв, кореспондент ІА УНІАН
Олег Поліщук, тижневик «Комментарии»
Сергій Гузь, заступник голови НМПУ
Віктор Грабовський, в.о. головного редактора тижневика «Літературна Україна»
Дмитро Федоров, інтернет-телеканал mediabomba.tv
Антон Городецький, газета «Галичина»
Віктор Ткачук, журналіст газети «Крымская зоря»
Дмитро Гнап, незалежний журналіст
Сергій Грабовський, публіцист
Олег Воробьев, «Деловой статус - журнал Первой столицы», Харків
Тетяна Хорунжа, газета «Форум націй»
Наталя Непийвода, газета «Форум націй»
Сергій Цигіпа, керівник бюро журналістських розслідувань «Каховский плацдарм»
Анатолій Герасимчук, «UAргумент» (uargument.com)
Тарас Антошевський, директор Релігійно-інформаційної служби України (risu.org.ua)
Сергій Мамаєв, журналіст
Наталія Барабанова, керівник проекту My-portfolio.net
Юлія Мотрич, ведуча новин, Перший Національний
Тетяна Куликова, редактор телекомпанії «Медіа-Фільм»
Анатолій Єрема, ведучий програми «Документ», телеканал «1+1»
Валерій Говгаленко, редактор газети «Подробности», Севастополь
Іван Пінчук, канал «24»
Колектив агентства «ІнтерМедіа-консалтинг»
Василь Добрянський, головний редактор газети «Західний кур'єр», Івано-Франківськ
Олексій Шалайський, головний редактор ProUA
Ігор Чайка, студія медіа-проектів «Вартові демократії»
Андрій Гайдай - «День», регіональний кореспондент
Сергій Зінченко, редактор газети «Промінь Просвіти», Кривий Ріг
Разве не удивительно все это?
Традиционно в общих словах обложив всех политиков (я уж подумал – не авторы ли это акции «Достали!», с помощью которой прикрыли задницу Тимошенко, отбив от нее частичку народного гнева), братья-журналисты вдруг вспомнили… о презумпции невиновности, о следствии и прочих совершенно абстрактных в наших реалиях вещах.
Это ж надо! Что-то на прошлых выборах не припомню от них такого рвения. Как-то не очень заботила их «грязь» в то время. Наоборот, все силы грантоед-медиа были брошены на унавожение предвыборного поля.
С каких это пор мы стали полагаться на честность следствия? У нас что, архангелов стали в Генпрокуратуру брать на работу?
С какого перепуга мы поверили, что украинский суд – самый гуманный суд в мире, и он непременно, движимый своими внутренними порывами, установит и примерно накажет виновных, особенно если это депутаты?
Что, поймав за трусы судью Зварыча, мы решили проблему с коррупцией? Что депутат и мать с двумя детьми у нас реально имеют одинаковые возможности защититься?
О чем вы лопочете, братья???
Перед нами классическая модель, когда несколько дюжих амбалов сравнивают с асфальтом неспособного защититься хлюпика. А вы нам предлагаете позвонить в милицию (которая, приехав, может накостылять тому же доходяге!) и терпеливо наблюдать, успеет ли она еще кого-то спасти.
С негодованием отгоняю от себя весьма здравую мысль о том, что все эти благоглупости с добровольным зашиванием себе ртов – продукт креатива одного из штабов…
Упаси Бог, не надо смаковать «интимные детали сексуально-политических скандалов». Это противно. Меня, например, как здорового человека, абсолютно не тянет узнать, как проходят следственные эксперименты с пострадавшими детьми. Хотя за щепетильностью важно не забыть, что пострадали и могут еще пострадать дети – эти или другие. Может быть, «смакование» этих подробностей вызовет в обществе такой отрицательный фон, что иные педофилы поостерегутся.
В прошлом или позапрошлом году в России произошло резонансное убийство. Раннее судимый отчим убил педофила, который пытался изнасиловать мальчика. Это вызвало бурю дискуссий в российских СМИ, благо, у северных соседей давно уже нет разборок в борьбе за власть, которые накладывались бы на каждый аспект жизни просто народа.
Меня тогда поразила информация о том, что в защиту убитого выступила некая СОВЕРШЕННО ОФИЦИАЛЬНАЯ ассоциация педофилов из Голландии!!! То есть в политкорректной Европе педофилия сама по себе рассматривается как некое хобби, почти что филателия.
А у нас, если за это модное европейское хобби взялись депутаты, можно ожидать чего угодно.
Поэтому увольте – молчать не будем!
© 2009 Технополис завтра
Перепечатка материалов приветствуется, при этом гиперссылка на статью или на главную страницу сайта "Технополис завтра" обязательна. Если же Ваши правила строже этих, пожалуйста, пользуйтесь при перепечатке Вашими же правилами.
