Технополис завтра
Самое важное. Самое полезное. Самое интересное...
Новости Юмор

АНДРЕЙ ВАДЖРА. Про свідомізм

8.10.2011

Вряд ли есть такой житель Украины, который не знал бы Яна Таксюра и его сатирическую поэзию. Даже в наш век торжества торгашей и менял, который отвернулся от литературы, у человеческой души остаётся насущная потребность в точном, афористичном описании того, чем наполнена наша жизнь. Сатирическая поэзия Яна Таксюра – это острый и точный диагноз нашему времени, заставляющий смеяться над своей и чужой глупостью.

Родился Ян Таксюр в 1952 году. По образованию он преподаватель истории. Однако, судя по всему, родился он не для истории, а для поэзии. Причём его поэзия давно стала народной. Её стихи люди не просто слушают и читают, а разучивают и потом повторяют уже как народную мудрость.

Кроме этого, Ян - автор, сценарист, ведущий и участник многих телевизионных программ на Украине и в России. Он много писал для звезд российской эстрады, придумывал мультфильмы, в своё время стал сопредседателем «Клуба Голохвастова», а до этого руководил народным театром, публиковался в «Литгазете», журнале «Юность» и «Крокодиле».

Вместе с тем, у Яна Таксюра есть и неизвестные широкой публике сатирические тексты. В связи с этим, хотим представить читателям «Альтернативы» ранее нигде не публиковавшуюся поэтическую подборку, которую автор нам любезно предоставил для публикации. Почему на Украине эти стихи не прозвучали в теле- и радиоэфире читатель поймёт сам.
 

ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ГОРДІСТЬ

Радість сповнює по вінця!
Ми із кумом – українці!
Нам зробили спецрентген:
Український кожен ген!

Кажуть, будуть нагороди –
Дві медалі «За породу»,
І годинник вручить мер
«За зразковий екстер'єр».

***

СИМВОЛ ВЕРЫ

Нет веры,
Кроме Бандеры,
И Тягныбок –
Его пророк.

***

НОВА ПРИТЧА

В спекотний день серед дороги
З інфарктом хтось упав, простягши ноги.
Ішов москаль, та відвернувсь погордо,
Єврей пройшов, і теж
Убік звернув свою товстеньку морду.

І тільки добрий галичанин,
Культурою просякнутий львів’янин
(У нас в П’ємонті всі мов самаряни)
Спинивсь, схиливсь і три години
Пояснював, хто ворог України.

А потім – біографію Петлюри та Бандери,
Що Путін знов до нас привіз холєру.
Нещасний хворий смикався,
Хотів повзти додому,
Не встиг…

Одне втішає – помер «свідомим»

***

ЩОДЕННИК ВІДОМОГО

Вранці у Путіна Вови
У страшних муках померла корова.
Вдень у Діми Медведєва
Сталась глибока лічна трагедія.

Ввечері під Спаською вежею Кремля
Розверзлась земля,
І звідти вилізла гігантська тля.

День пройшов ОК.
Заснув щасливий.

Тягнибок.

***

ЛИСТ ПЕТРА ПЕТРЕНКА ДО БРАТА МИКОЛИ,

КОТРИЙ МЕШКАЄ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ

Добрий день, Миколо, брате,
Або «Ніколай»!
Кажуть, хочеш завітати
У наш рідний край.

Пишеш, сон тебе замучив:
Сад і луг в траві...
Ностальгія неминуча,
Як живеш в Москві.

Та прошу тебе як Петрик,
Твій браток, рідня,
Все сприймай політкоректно,
А не як свиня.

Як побачиш дім наш гарний,
Не лякайся, Коль,
Поруч пам’ятник, це Карл,
Був такий король.

Друг великий України,
Майже як Батий.
Квіти, діти – наша зміна,
Тут спокійно стій.

Дивуватися не варто
І здіймати хай,
Як ота почесна варта
Закричить: «зіг хайль!»

Так, рідненький мій Миколо!
В нас нові діла,
Ширше друзів стало коло
В нашого села.

Був такий Степан Кидало,
Злодій, отаман.
Його іменем назвали
В Києві майдан.

І хоч був Степан маніяком,
В історичний час
Два вагони хліба з маком
Він украв у вас.

У Північного Сусіда.
А це не печаль.
В нас такі в тюрму не підуть,
Ще й дадуть медаль.

Так живемо, друг Миколко...
А природа – рай.
Місяць, зорі, і хоч голки
Уночі збирай.

Пам’ятаю йшли з тобою,
Я ще був дитя.
Ти читаєш: «Буря мглою...
Снежные крутя…»

Як забуть мені те небо,
Коні, поруч брат!
А забути, Коля, треба,
Бо я – демократ.

Бо свідомість в скроні стука.
Так що не кажи,
Ніби ти з Москви. Ні звуку!
Боже, бережи!

Знаєш сам, що в світі горе
Не гуля одне.
Тут на днях збирали збори,
Слухали мене.

Ні, спочатку щось про плани,
Як скінчився звіт,
Виступали ветерани
Конотопських битв.

Потім я. Стою мов голий,
І ні «ме», ні «бе».
Ну, коротше, брат Миколо,
Зрадив я тебе.

Добре, що не чула мати,
Господи, прости!
Я сказав, що ти не брат мій,
Що підкидьок ти.

Колю, милий, я – сволота!
Гадом є і був.
Та стрічатись неохота,
Що ти в нас забув?

Хай мине оця зараза,
В інші їдь міста.
Просто вишлеш трохи газу,
І чекай листа.

***

КОШМАР

Мені приснився дивний сон,
Що їсть мацу УНА-УНСО…

***

СУМНА ЗУСТРІЧ

Зустрів якось
Прем’єр Азаров
Поета Мовчана.
І, мабуть, згаряча
Звернувся до Поета
Мовою державною,
Хоча
Мові ще не закінчив
Навчання…
Прошу вшанувати пам’ять
Поета Мовчана
Мовчанням.

***

ТУГА ПАТРІОТА

Ох, тяжко бачить, як злодюги
Грабують Неньку дні і ночі!
Грошей та їдла в них досхочу,
Будують дачі – першу, другу,

Дівок гребуть мов супермени.
Нестерпно бачить,
Що творять з тобою, Нене,
А головне – без мене!

Ян Таксюр, специально для alternatio.org

Ян Таксюр
 
Социальные комментарии Cackle
Loading...

© 2009 Технополис завтра

Перепечатка  материалов приветствуется, при этом гиперссылка на статью или на главную страницу сайта "Технополис завтра" обязательна. Если же Ваши  правила  строже  этих,  пожалуйста,  пользуйтесь при перепечатке Вашими же правилами.